Енциклопедія Стшижува

Єврейські кладовища

Місця

У місті було три єврейські кладовища. На місці найдавнішого, біля синагоги, нині міська площа, а на місці другого — шкільний спортивний майданчик. Третє, засноване 1850 року на горі Жарновська (ul. Żarnowska 2), збереглося: близько 109 надгробків було встановлено знову в 1990 і 1995 роках, а 20 серпня 1996 року освячено огель над могилою рабина Альтера Зеєва Горовіца.^[2][18][6]

Див. також: Рабини та хасидські династії.

Галичина під владою Австрії, 1772–1918

Події

Після першого поділу Польщі 1772 року місто опинилося під владою Австрії, у коронному краї Галичина. 1792 року відкрилася німецькомовна школа для єврейських дітей, а в 1794–1798 роках було прокладено шлях Ряшів — Коросно. Остання з дев'яти великих пожеж, 1895 року, спонукала до відбудови в цеглі. Залізниця з Ряшева до Ясла прийшла 1890 року, а 1896 року Стшижув (Strzyżów) став повітовим центром.^[5][4][1]

Гето й депортація, 1942

Події

Гето було створено в грудні 1941 або в лютому 1942 року; Teatr NN наводить обидві дати. 15 травня 1942 року есесівці з Ряшева розстріляли в місті вісьмох євреїв. Наприкінці червня 1942 року євреїв вивезли селянськими возами до ряшівського гето; старих і хворих убили дорогою. Дати в джерелах різняться: 24–26 червня (Virtual Shtetl і місцева історикиня Марцена Дубель), 25–27 червня (енциклопедія USHMM, стаття про Ряшів) або 26–28 червня (Teatr NN). У Ряшеві кількість в'язнів гето зросла приблизно до 22 000 осіб. З 7 по 18 липня 1942 року, у чотири етапи (7–8, 11, 14–15 і 17–18 липня), більшість із них пригнали на залізничну станцію Староніва (Staroniwa; у тексті USHMM — Starowina) і депортували до табору смерті Белжець, а близько 1000 осіб, визнаних непридатними до праці, убили в лісі між Ряшевом і Глоговом (Głogów; у тексті USHMM — ліс Родна, Rodna); інших розстріляли в лісі під Глоговом чи в Пустківі (Pustków), або вони загинули під час ліквідації ряшівського гето 1943 року. Убито значно більше тисячі євреїв Стшижува (Strzyżów); точне число невідоме.^{[3][1][7][16]}

Див. також: Переховування, порятунок і ті, хто вижив.

Громада та установи

Суспільство

Наприкінці XVII століття в місті були кегила (організована єврейська громада), дерев'яна синагога та хедер. Місцевий рабин опікувався також євреями Чудця (Czudec), Небильця (Niebylec), Домарадза (Domaradz), Велополя (Wielopole) та Фриштака (Frysztak). 1870 року громада утримувала двох рабинів, синагогу, хасидський клойз, лазню, притулок для бідних і кладовище. 1892 року було засновано єврейське кредитне товариство; у міжвоєнний період діяли каса безвідсоткових позик, кооперативний банк і бібліотека на 1250 книжок.^[1]

Документи для дослідження родин

Документи

Почніть з індексу єврейських записів про народження, шлюби та смерті JRI-Poland, сторінок JewishGen KehilaLinks (підсумки перепису 1900 року, довідник підприємств 1891 року, прибуття через Елліс-Айленд і перелік поховань на кладовищі) та іменного покажчика книги пам'яті. Перш ніж замовляти копії, перевірте на szukajwarchiwach.gov.pl, де зберігаються оригінальні метричні книги.^[6][9]

Еміграція до Америки

Суспільство

Відомо понад сто євреїв зі Стшижува (Strzyżów), які прибули до Нью-Йорка між 1892 і 1924 роками; серед емігрантів із міста була й родина Ауерганів (Auerhan). 17 лютого 1909 року в Нью-Йорку було зареєстровано товариство взаємодопомоги хворим Strzyzower Sick Mutual Aid Society.^[6]

Див. також: The Auerhan family.

Залізничний тунель і примусова праця

Місця

У 1940–1941 роках єврейські примусові робітники, багатьох із яких привезли з Варшави (близько 1000 осіб, за Teatr NN, або близько 2500, за Virtual Shtetl), збудували під горою Жарновська (Żarnowska Góra) 438-метровий залізничний тунель-укриття для польової ставки Гітлера. Потяг Гітлера стояв тут 27–28 серпня 1941 року, під час його зустрічі з Муссоліні. Євреїв також змусили вимостити ринкову площу надгробками з єврейського кладовища.^[12][3][1]

Книга пам'яті

Документи

Ті, хто вижив, видали Sefer Strizhuv ve-ha-seviva у Тель-Авіві 1969 року. Англійський переклад Гаррі Лангсама, The Book of Strzyzow and Vicinity (1990), можна безкоштовно прочитати на JewishGen. Це свідчення — спогади тих, хто вижив: безцінні для пізнання життя міста, але ненадійні як джерело дат, які слід звіряти з документами. Ця енциклопедія цитує її як мемуари.^[9]

Місто сьогодні

Місця

Стшижув (Strzyżów) — центр Стшижувського повіту Підкарпатського воєводства з населенням близько 8600 осіб (перепис 2021 року). Варто побачити колишню синагогу, єврейське кладовище на горі Жарновська, міський музей і залізничний тунель.^{[19][13][12][18]}

Назви міста

Суспільство

Польською: Strzyżów (давніше Strzezów); їдишем: Strizhov або Strizev (סטריזוב); івритом: סטז'יז'וב; німецькою: Strezow; російською: Стшижув; українською: Стрижів. У документах трапляються також написання Strzyzow, Strizhuv, Strishuv, Strisev, Strizov і Schizuv, а хасиди говорять про стшижувських ребе (Strizhover rebbes). Існують два народні пояснення назви — від strzec, «стерегти», і від strzyc, «стригти»; жодне з них не доведене.^{[4][1][10][9]}

Населення

Суспільство

Див. таблицю нижче. Джерела розходяться щодо останньої довоєнної цифри: 1300 євреїв із 2905 мешканців (Virtual Shtetl), 1200–1300 (Teatr NN, за енциклопедіями USHMM і Яд Вашем) або 1050 (Марцена Дубель). Цифра з книги пам'яті — близько 6000 мешканців, половина з яких євреї, — це оцінка одного з тих, хто вижив, і вона не збігається з даними переписів.^{[1][7][3][5][19][9]}

Німецька окупація, 1939

Події

Джерела розходяться щодо того, коли німці вступили до Стшижува (Strzyżów): 8–10 вересня 1939 року, за Teatr NN, який спирається на енциклопедії USHMM і Яд Вашем, або 15 вересня, за Virtual Shtetl. Сусідній Ряшів упав 10 вересня, тож раніша дата ймовірніша. 15 вересня солдати розстріляли за містом чотирьох євреїв за відмову підмітати вулиці в шабат. Близько 200 євреїв разом із рабином утекли на схід. Було запроваджено юденрат на чолі з Абрагамом Бравом (Abraham Braw), а до міста скеровували євреїв, депортованих із Лодзі, Каліша, Ряшева та Німеччини.^[3][1][7]

Переховування, порятунок і ті, хто вижив

Люди

Євреїв, яких знаходили у схованках, розстрілювали ще 1944 року. У червні 1943 року в сусідній Вишньовій (Wiśniowa) німці вбили сімох поляків за допомогу євреям. Місцева історикиня Марцена Дубель (Marzena Dubiel) наводить 17 прізвищ відомих людей, які вижили: Acht, Apperman, Berglas, Diamant, Dienstag, Deutsch, Feit, Felber, Frenkel, Frydman, Goldberg, Heschel, Hoff, Mendel, Neubart, Proseisen і Sterngast.^[7]

Перші євреї

Події

Найдавніша згадка про єврея в Стшижуві (Strzyżów) датується 1606 роком: Давид із Любовлі (Lubowla) скаржився, що двоє міщан не заплатили йому за волів. 1673 року тут було 20 єврейських родин, а 1747 року євреї становили приблизно половину населення міста.^[1]

Погроми 1918–1919 років

Події

5 листопада 1918 року, коли Польща відновлювала незалежність, учасники заворушень пограбували єврейські крамниці й убили трьох євреїв. 21 квітня 1919 року неправдива чутка про ритуальне вбивство спричинила другі заворушення, під час яких було вбито одного єврея.^[1]

Походження та міські права

Події

Стшижув (Strzyżów) уперше згадується 1279 року в документі про церковну десятину. Міські права він отримав між 1373 і 1397 роками, згідно з історією самого міста; повітовий архів називає 1427 рік — дату, яку не підтверджує жодне інше джерело. Після пожежі 1480 року місто було засноване повторно. Це було приватне місто шляхетських родів, серед яких Стшежовські, Велопольські, Радзивілли та Скшинські. Зберігся статут цеху сукнарів 1491 року; королівський привілей 1684 року надав місту право на чотири щорічні ярмарки.^[4][17]

Рабини та хасидські династії

Люди

Рабини Стшижува (Strzyżów) походили з двох великих хасидських родів. Серед рабинів динівської лінії (Шапіра) були Цві Елімелех Шапіра, Елеазар Шапіра та Шломо Шапіра (1831–1893), який служив тут приблизно в 1857–1882 роках, а потім виїхав до Мукачева; його онук Хаїм Елазар Шапіра, згодом Мукачівський ребе, виріс тут. З 1882 року рабином був Альтер Зеєв Горовіц із ропчицької (ропшицької) лінії, який помер 12 квітня 1930 року й похований у місті; його наступником став онук Калонімус Горовіц. Нетривалий час рабином був також Нафталі Цві з Ропчиць. Прихильники двох родів довго сперечалися за рабинську посаду.^{[1][8][14][15]}

Див. також: Єврейські кладовища.

Синагога

Місця

Мурована синагога XVIII століття збереглася за адресою вул. Пшецлавчика, 6 (ul. Przecławczyka 6). Німці використовували її як склад; після війни там зберігали добрива. З 1964 року в ній міститься міська публічна бібліотека, а нині також філія міського музею з експозицією, присвяченою євреям міста. Збереглися оригінальні настінні розписи.^{[11][1][13][7]}

Торгівля й ремесла

Суспільство

1747 року в місті було 26 ткачів, 13 пекарів, 8 м'ясників і 8 шевців, а скуповування сільськогосподарської продукції перебувало переважно в руках євреїв. У XIX столітті єврейські купці торгували льоном, коноплями та зерном, а 13 єврейських золотарів виготовляли недорогі прикраси.^[1]